спалювати

-юю, -юєш, недок., спали́ти, спалю́, спа́лиш, док., перех.

1) || безос. || Витрачати на опалення, на освітлення і т. ін. || перев. док., кого, розм. Знищити вогнем чиє-небудь майно (хату, будинок і т. ін.). || Висушувати, знищувати сильною спекою. || перен. Знищувати, руйнувати, розвіювати.

••

Спали́ти [свої́] мости́ — рішуче порвати з чим-небудь, зробити неможливим повернення до чогось.

2) Обпікати вогнем або чим-небудь гарячим; обпалювати.

3) Викликати відчуття, подібні до тих, які виникають від опіку (про дію морозу, вітру); обпікати. || Спричиняти хворобливе відчуття жару, печії і т. ін.

4) перен. Сильно діяти на кого-небудь, змушуючи зазнавати якогось гострого відчуття; завдавати моральних страждань; мучити. || у сполуч. зі сл. душу, серце. Викликати тяжкі болісні переживання.